Бернардин народився у дворянській родині 8 вересня 1380 року в Масса-Маріттіма (поблизу Сієни в Тоскані), через кілька місяців після смерті найвідомішої сієненкі св. Катерини, домініканської терціарки. Коли йому було лише 3 роки, він втратив матір, а через три роки також залишився сиротою, – помер і батько, який був губернатором міста.
Його виховував багатий дядько, який жив у Сієні, і він оплачував його освіту. Закінчив початкову освіту в парафіяльній школі, а в 1396-1399 роках вивчав право в Сієнському університеті. Він одночасно вивчав Святе Письмо і теологію. Отримавши ступінь бакалавра канонічного права, вступив до Братства Пресвятої Діви Марії. Метою цього братства було внутрішнє самовдосконалення та служіння хворим у часи чуми. Під час епідемії чуми Бернардин, допомагаючи іншим, сам заразився і дивом одужав від хвороби. Згодом доглядав за своїм незрячим 90-річним дядьком.
У 1402 році він вступив до францисканців у Сієні. Через рік (8 вересня) він склав монаші обіти, а ще через рік (8 вересня 1404) був висвячений на священика. Настоятелі призначили його в невеликий монастир, розташований на пагорбі поблизу Сієни, в Капіолі. Тут він провів 12 років. Користуючись вільним часом, він старанно вивчав Святе Письмо й Отців Церкви, богословські праці, особливо св. Бонавентуру. Водночас він став відомим як хороший проповідник, тому його охоче запрошували проповідувати до місцевих церков. Саме ці проповіді зробили його настільки відомим, що в 1417 році він був призначений проповідником для всієї Італії.
Бернардин подорожував Італією, закликаючи до покаяння і зміни життя. Проте його чесноти вплинули на слухачів і глядачів більше, ніж слова: дух зречення, покаяння та молитви. Більше того, чудеса, які він творив, швидко поширили славу його імені. За словами очевидців, його проповіді були настільки багатолюдними, що жодна церква не могла їх вмістити. Він мав проповідувати слово Боже на площах. Священики непритомніли від багатогодинної сповіді, Святе Причастя роздавалося тисячами. Бернардин навертав, примирював конфліктні шлюби, виховував священицькі та чернечі покликання. У П’ємонті він зустрівся зі св. Вінсентом Ферреріушем. Великий домініканець дав йому своє благословення і заохочував продовжувати апостольську працю для спасіння душ.
Бернардин відрізнявся особливою відданістю імені Ісуса. Він носив його написаним кольоровими літерами на стрічці, щоб їх було видно здалеку. Кожну проповідь він починав із того, що називав це найсолодше Ім’я. Раз по раз він переривав свою промову і піднімав дощечку, а всі, впавши на коліна, віддавали пошану Імені Ісуса. Однак у цій новій службі дехто почав бачити єресь. Тому він був звинувачений перед папою Мартіном V (1426), а потім також перед папою Євгеном IV (1431) і перед отцями Базельського собору (1438). Бернардин, однак, усюди здобув перемогу над своїми супротивниками. Папи настільки довіряли йому, що навіть тричі пропонували йому єпископство: у Сієні, у Феррарі та в Урбіно. Чернець, однак, у своєму смиренні завжди вдавався виправдовуватися від цієї честі.
Бернардин був генеральним вікарієм ордену св. Франциска у 1438-1442 роках. Брав участь у Флорентійському соборі (1439), де працював над об’єднанням Греко-Православної церкви з Католицькою.
У своєму релігійному житті Бернардин нарікав на те, що Менші Брати так далеко відійшли від первісного правила св. Франциска. Він вирішив за всяку ціну реформувати свій порядок. Він почав засновувати нові жіночі монастирі в дусі своїх планових спостережень – тому його духовних синів називали обсервантами (Ordo Fratrum Minorum Regularis Observantiae, OFMRegObs). У цій роботі він виховав учнів, які поширювали його ідею. До них, серед інших, належали: св. Іван Капістран (+ 1456), св. Яків з Маршів (+ 1476), Бл. Матвій Агріджентський (+ 1450), бл. Бернардин з Фельтре (+ 1494) і бл. Бернардин Фосський (+1503). Невдовзі кількість обсервантів перевищила кількість конвентуальних францисканців.
Помер в Аквілі (центральна Італія) 20 травня 1444 р. і там був похований. Через шість років після смерті Бернардина, 24 травня 1450 року, на урочистість П’ятидесятниці, Папа Микола V закликав його канонізувати в присутності незліченної кількості людей. У цій церемонії взяли участь близько 4000 обсервантів. Бернардин є творцем цінних богословських праць, за що був зарахований до групи докторів Церкви. Він є покровителем бернардинів, Сієни, його рідного міста Масса Маріттіма і ткачів, а також патрон тих, хто страждає на захворювання легенів і горла і страждає від крововиливів. Серед бернардинів, прибулих до Польщі в 1452 р. через св. Івана Капістрана, є також польські блаженні та святі: Шимон з Липниці (+ 1482), Ян з Дуклі (+ 1481) та Владислав з Гельнюва (+ 1505). Вони справили серйозний вплив на релігійне життя Польщі.
В іконописі святий зображений у бернардинському габіті; іноді як проповідник. Його атрибути: три мула біля його ніг, від яких він відмовився; відкрита книга; хрест з монограмою IHS; в руці IHS монограма в променях.
Джерело: brewiarz.pl
